Зоя зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1271, 1272. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1271 | 1271 |
1272 | 1272 |
1273 | 1273 |
1274 | 1274 |
1275 | 1275 |
1276 | 1276 |
1277 | 1277 |
1278 | 1278 |
1279 | 1279 |
1280 | 1280 |