Зоя зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3571, 3572. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3571 | 3571 |
3572 | 3572 |
3573 | 3573 |
3574 | 3574 |
3575 | 3575 |
3576 | 3576 |
3577 | 3577 |
3578 | 3578 |
3579 | 3579 |
3580 | 3580 |