Леся зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3231, 3232. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3231 | 3231 |
3232 | 3232 |
3233 | 3233 |
3234 | 3234 |
3235 | 3235 |
3236 | 3236 |
3237 | 3237 |
3238 | 3238 |
3239 | 3239 |
3240 | 3240 |