Люстерко стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2411, 2412. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2411 | 2411 |
2412 | 2412 |
2413 | 2413 |
2414 | 2414 |
2415 | 2415 |
2416 | 2416 |
2417 | 2417 |
2418 | 2418 |
2419 | 2419 |
2420 | 2420 |