Андрій зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3961, 3962. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3961 | 3961 |
3962 | 3962 |
3963 | 3963 |
3964 | 3964 |
3965 | 3965 |
3966 | 3966 |
3967 | 3967 |
3968 | 3968 |
3969 | 3969 |
3970 | 3970 |