Арсен зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1801, 1802. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1801 | 1801 |
1802 | 1802 |
1803 | 1803 |
1804 | 1804 |
1805 | 1805 |
1806 | 1806 |
1807 | 1807 |
1808 | 1808 |
1809 | 1809 |
1810 | 1810 |