Марта зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1481, 1482. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1481 | 1481 |
1482 | 1482 |
1483 | 1483 |
1484 | 1484 |
1485 | 1485 |
1486 | 1486 |
1487 | 1487 |
1488 | 1488 |
1489 | 1489 |
1490 | 1490 |