Марко зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1631, 1632. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1631 | 1631 |
1632 | 1632 |
1633 | 1633 |
1634 | 1634 |
1635 | 1635 |
1636 | 1636 |
1637 | 1637 |
1638 | 1638 |
1639 | 1639 |
1640 | 1640 |