Олена зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3901, 3902. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
3901 | 3901 |
3902 | 3902 |
3903 | 3903 |
3904 | 3904 |
3905 | 3905 |
3906 | 3906 |
3907 | 3907 |
3908 | 3908 |
3909 | 3909 |
3910 | 3910 |