Степан зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4481, 4482. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
4481 | 4481 |
4482 | 4482 |
4483 | 4483 |
4484 | 4484 |
4485 | 4485 |
4486 | 4486 |
4487 | 4487 |
4488 | 4488 |
4489 | 4489 |
4490 | 4490 |