Софія зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2211, 2212. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2211 | 2211 |
2212 | 2212 |
2213 | 2213 |
2214 | 2214 |
2215 | 2215 |
2216 | 2216 |
2217 | 2217 |
2218 | 2218 |
2219 | 2219 |
2220 | 2220 |