Годинник стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3031, 3032. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3031 | 3031 |
3032 | 3032 |
3033 | 3033 |
3034 | 3034 |
3035 | 3035 |
3036 | 3036 |
3037 | 3037 |
3038 | 3038 |
3039 | 3039 |
3040 | 3040 |