Роман зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5011, 5012. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5011 | 5011 |
5012 | 5012 |
5013 | 5013 |
5014 | 5014 |
5015 | 5015 |
5016 | 5016 |
5017 | 5017 |
5018 | 5018 |
5019 | 5019 |
5020 | 5020 |