Олексій зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1571, 1572. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1571 | 1571 |
1572 | 1572 |
1573 | 1573 |
1574 | 1574 |
1575 | 1575 |
1576 | 1576 |
1577 | 1577 |
1578 | 1578 |
1579 | 1579 |
1580 | 1580 |