Марта зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3931, 3932. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
3931 | 3931 |
3932 | 3932 |
3933 | 3933 |
3934 | 3934 |
3935 | 3935 |
3936 | 3936 |
3937 | 3937 |
3938 | 3938 |
3939 | 3939 |
3940 | 3940 |