Зоя зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1581, 1582. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1581 | 1581 |
1582 | 1582 |
1583 | 1583 |
1584 | 1584 |
1585 | 1585 |
1586 | 1586 |
1587 | 1587 |
1588 | 1588 |
1589 | 1589 |
1590 | 1590 |