Компас стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4461, 4462. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4461 | 4461 |
4462 | 4462 |
4463 | 4463 |
4464 | 4464 |
4465 | 4465 |
4466 | 4466 |
4467 | 4467 |
4468 | 4468 |
4469 | 4469 |
4470 | 4470 |